ІІ. ДАВНІЙ СОН

ІІ. ДАВНІЙ СОН

04.10.2020 16:58

Рейтинг: 0,00 (0)

Поэт: Богуслав Буркіт

Серия стихов: ПІСНІ Б.Б. ДНІПРОВСЬКОГО

Я уві сні небувалому бачив наступнії речі.
Небо червоними пломнями раптом усе загорілось,
Очі боліли дивитися: надто сіяло безмежне,
То спалахнула гігантськая, ясна зоря Бательгейзе,
5 Дана картина жахливая врізалась в пам’ять навіки.

Стало спекотно до вдушності, наче в країнах південних,
Трави зелені забарвлення в лічені миті змінили,
Жовто-сухими зробилися, їх погубила пекельна
Сила з небес окривавлених, тварі рухливі померли,
10 Крики останнії линули, чуть їх було звідусіля.

Я обережно звугіленим, пустковим шляхом поплівся,
Брів безперервно годинами та упізнать намагався
Краю свого життєдайного обриси в чорнім камінні,
Важко вдавалася даная страшная справа очицям,
15 Бачив на місці чарівності смерті суцільне прокляття.

Далеч ні крапельки радості, ані краплини надії
Дати вандрівнику скорбному зовсім чомусь не хотіла.
Раптом побачив я білую яркую постать людини,
Їй вистачало яскравості пекло довкільне затьмити,
20 То очевидність відкритая, що за явилась мні сила.

Янгол стояв незворушною кріпкою скелею мовчки,
В мене же моцності мовити зовсім чомуся забракло;
Ружицю впевнено дивную, кольору літньої ночі,
Кинувши під окривавлені вандровця сумного ноги,
25 Зник блискавицею жовтою. Я пробудився одразу.