Як я вчився їздити на велосипеді

Як я вчився їздити на велосипеді

14.04.2015 20:06

Рейтинг: 0,00 (0)

Поэт: Дмитро Овсієнко

Серия стихов: Гумор

Душа кудись летіла,
Щось кликало вперед,
В дванадцять років сміло
Сів на велосипед.
Бо їздити ж охота,
Прогнав я швидко лінь,
Велосипед мій котить,
Немов залізний кінь.
В трубу якусь врізаюсь,
Так солодко мені,
За хвильку опиняюсь
Я носом в бур'яні.
Ногами все крутив я,
Бо ж вчитись мав мету,
За один день розбив я
Коліно і п'яту.
Згори я гнав надалі,
Мій велик аж летить,
Не знав я, що педалі
Небажано крутить.
Ой буде мені лихо,
Ланцюг я все кручу,
Я з вітром, наче вихор,
Із пагорба лечу.
Розкрив зі страху очі,
Пригальмувати слід,
Бо, люди, ще не хочу
Побачити той світ.
З тривогою й журбою
Я зиркнув із плеча,
Женеться вже за мною
Облізле собача.
Хапає аж за литку,
Я ледь його не бив,
Немов якого збитку
Йому я наробив.
Аж стало мені жарко,
Та втішитись я вмів,
"Щеня - це ж не вівчарка"
І далі полетів.
Від пса я відриваюсь,
Та настрій хутко зник,
З розгону я влітаю
В колючий чагарник.
Хоч добре, що асфальту
Не було (страшний сон),
Я через велик сальто
Зробив, як чемпіон.
Влетів вже вкотре швидко
Обличчям в бур'яни,
З дороги було видно
Лиш капці і штани.
Та були все-ж немарні
Потуги всі мої,
Потрапити в лікарню
Не довелось мені.
Кататись я навчився
Манила даль вперед,
Разів, мабуть, сто бився
І я, й велосипед.
Одне лиш добре знаю,
Життя дається раз,
Тому не обганяю
Ні поїзд, ні КАМАЗ!