Працьовита дівчина

Працьовита дівчина

13.12.2016 01:02

Рейтинг: 0,00 (0)

Поэт: Дмитро Овсієнко

Серия стихов: Гумор

Город мій хлопець, люди, має,
Життя без нього ну не те,
Бур ян раз в рік там обриваю,
Чого ж це він там так росте?
З городом я мороку мала,
Петро там був частіше мій,
А я картоплю не сапала,
Бо ж в бур яні тепліше їй!
Та їду я вже для годиться,
Бо Петя ледь мене не бив,
То треба там перекрутитись,
Аби мене не розлюбив!
Город для мене - справжнє свято,
Роботи зовсім не боюсь,
Та треба ж гарно виглядати,
Весь ранок вдома чепурюсь.
О першій дня я вже готова,
Вже на автобус треба йти,
Робила зачіску я нову
Годин, напевно, ще з п яти.
Я готувалась від світанку,
Коли навела марафет,
Борщу на дачу взяла банку,
На друге три кіло котлет.
Аж на півдня я їду, люди,
То їсти взяла від душі,
Купить ще хліба треба буде
Не з голоду ж вмирать мені!
Під вечір я вже на городі,
Наїлась я борщу й котлет,
Ох правду кажуть: на природі
Завжди знайде слова поет!
Я до смеркання подрімала,
Бо на городі жарко щось,
Від голови ж чогось не взяла,
Щоб ще шукать не довелось!
Попила я з відра водички,
Розпакувавши всі сумки,
І перевзулась з черевичків
В якісь діряві “шлапаки”.
Було чудово на природі,
Втомилась я, не можу йти,
Бур ян я рвала на городі
Аж п ять хвилин, до темноти.
Я поколола свої руки,
І смуток личко моє вкрив,
Аж п ять хвилин терпіла муки,
Аби Петро не розлюбив.
Цю жертву хлопець мій оцінить,
В нас завжди з ним ну повний лад!
На другу він мене не змінить,
Тож рада їду я назад.
Ніяк я не розігну спину,
Не можу я зробити крок,
Везу ж маленьку картоплину,
Квасолі ще й один стручок.
Врожай везу я й твердо знаю,
Петро від мене не піде,
Хто таку дівчину кидає,
Той просто згине й пропаде!