У світі так багато

У світі так багато

25.03.2014 00:59

Рейтинг: 0,00 (0)

Поэт: Дмитро Овсієнко

Серия стихов: Без серии

У світі так багато
Всіляких відкриттів,
Науки справжнє свято,
Сказать я вам хотів.
Хоч деякі й шкідливі,
Заводи і АЕС,
Нашкодив нам на диво
Невпинний той прогрес.
Але так не буває,
Щоб всі ті відкриття
Зробили тільки раєм
Усіх людей життя.
Багато позитивів,
Мирських ми маєм благ,
Та трохи й негативів
Лишилось в нас в серцях.
Усі набудували
Бетонних, пишних міст,
Так швидко наздогнали
Цивілізацій ріст.
І серце наше огортає
Залізо і бетон,
Удома спати я лягаю,
Приходить в очі сон.
Прийшло у очі поле дике,
Далеко ліс, дуби,
Весну у серце степ той кликав,
Чавив сліди журби.
Я на горбочку, в холодочку
З зігрітим серцем став,
Вітрець лиш віяв у сорочку
І чуба турбував.
Тим часом сонце десь бродило,
В душі з'явилась лінь,
Іде за обрій, покотило
До мене темну тінь.
Щось в очі світло тисне
Й перериває сон,
Ох слово ненависне:
Той синхрофазотрон.
Усе мені згадалось,
Кулон та ще й ампер,
Коли це все вивчалось,
З нудьги я ледь не вмер.
Нудьгу я відчуваю
Напевно, кожну мить,
Бо соловейка в гаю
Це все не замінить.
Науки треба знати,
Читати кожну ніч,
Закони осягати
Життєвих протиріч.
Поля не ігноруйте,
Що вдалину вас звуть,
Їх шепіт серцем чуйте,
Бо в цьому наша суть.
Втекли усі ми з того поля,
З безмежних, диких лон,
Немов в кайдани, у неволю
Нас закував бетон.
І мозок вперто наповняють
Всілякі відкриття,
Тепер уже не уявляєм
Без них свого життя.
Не думайте ви, люди,
Немов я фаталіст,
Знаходьте радість всюди,
В бетоні різних міст.
Всі сильними ми будем
І буде линуть спів,
Ніхто з нас не забуде
Безкраїх тих степів.
Усе те є єдине
У нас в земнім раю,
Вкраїнська пісня лине
В бетоні і в гаю.
Будемо ми вивчати
Основи всіх наук,
Не будем покладати
Ми наболілих рук.
Цвіти завжди невпинно,
Вкраїни пишний цвіт,
Тоді лиш не загине
Увесь сучасний світ.
Тоді лиш буде втіха
І затишок в серцях,
Щоб з вас ніхто не з’їхав
На небезпечний шлях!