З минулого в майбутнє

З минулого в майбутнє

24.11.2016 11:52

Рейтинг: 0,00 (0)

Поэт: Татьяна Маркова

Серия стихов: Без серии

Та незабутня мить і гучний крик душі,
У пам*яті моїй не раз іще озветься.
Всередині захована у терни і кущі,
Щоби ніхто, ніколи, оттуди не вдерся.

Щоб не дістав ніхто, того, що відчуваю.
Те в глибині, те особисте і раниме.
За 100 замків, титановими ланцюгами закуваю,
Усе приховане, лиш в снах стане видиме.

Лиш в сні можна те ще раз пережити знову
І відірвати лист, останній тонкий.
Відкрити собі у майбутнє дверцю нову
І залишити все позаду, погляд вогкий.

Залишити всі сльози і зітхання,
Закреслити всі нездійсненні плани й мрії.
Забути всі важкі переживання,
Замалювати всі свої надії.

Чуття оте, у крові знов не закипить
І не запалить більше полум*я в душі.
Вже нова буде зіронька світить
І в квіти перетворяться кущі.

Новими фарбами заповню лист:
Блакитними, зеленими, ясними...
Я матиму вже набагато кращий хист
І люди в мому світі вже не будуть злими.

А слід чіткий, закарбувався в серці
Та щастя йому вже не зупинить.
Можливо, болем ще колись озветься,
Струна тоненька тоді забринить.

Я шлях до кращого шукаю,
Синоніми до слова щастя, я знайду.
Всі негаразди з часом забуваю,
В дорогу-край, що зветься – доля, я піду.

Теги: крик душі, приховане, видиме, погляд вогкий, залишити позаду