Про мою професію

Про мою професію

15.10.2015 19:16

Рейтинг: 0,00 (0)

Поэт: Дмитро Овсієнко

Серия стихов: Без серии

Надворі вже осінь настала,
І стали коротшими дні,
Так серце моє сумувало,
Тривога якась на душі.
А діти йдуть вчитись до школи,
Дзвінок на урок їм дзвенить,
Лиш радість, ніякого болю
Хоч листя літає довкола,
Природа в всіх барвах горить.
Дивлюсь я на учнів щасливих
Проймаюся щастям тим сам,
В цей час розумію, що диво
Під силу створити всім нам.
У вікнах шкільних йдуть уроки,
Я птахом до школи лечу,
Не втомлюся жити, допоки
Я учнів прекрасному вчу.
Життя за дверима порою
Буває нелегке й страшне,
Та впевненість завжди зі мною,
І гріє і учнів, й мене.
Із ними разом жити вчуся,
Із ними вперед я іду,
Із учнями завжди дивлюся
У синю полів далину.
Частіше, звичайно з книжками
Та сухості часом боюсь,
Не просто ділюся знаннями,
А часткою серця ділюсь
Із тим, хто зневіривсь в майбутнім,
І нудно у школі йому,
А в класі він ніби відсутній,
Не в ту ніби йде далину.
І радість лише у суботі
Як раю, розваги він жде,
І тоне в розваг тих болоті,
Немовби не чує мене.
Я учням лиш хочу сказати,
У мить цю бажаю я всім,
Щоб кожен з вас міг сформувати
Родину міцну і свій дім
Наповнював щастям щоденно
І гнав з серця чорну біду,
В суботу чи днину буденну
В житті мав своєму мету,
Яка б серце й душу живила,
Давала наснаги в житті,
Хай завжди у вас буде сила
У змученій буднем душі!